Ветеранам потрібно давати шанс. Армія нас не зробила дурнями
Оксана — офіцерка запасу, військова журналістка та ветеранка, яка після понад 20 років служби розпочала цивільну кар’єру. Під час пошуку роботи вона зіткнулася з нерозумінням військового досвіду з боку роботодавців, а кар’єрне консультування Lobby X допомогло їй доопрацювати резюме, підготуватися до співбесіди та впевненіше пройти шлях до нової роботи. Читайте інтерв’ю з Оксаною про її військовий шлях, труднощі адаптації після служби, досвід кар’єрного консультування в Lobby X та поради роботодавцям і ветеранам.
Розкажіть про свій досвід до звільнення
Я в армії з 17 років. Закінчила Академію Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, отримала перше офіцерське звання і почала службу на Харківщині: від пунктів пропуску до начальниці пресслужби Східного регіонального управління.
У 2020 році я звільнилася з ДПСУ, але вже за кілька місяців долучилася до ЗСУ, працюючи журналісткою інформаційного агентства МОУ “АрміяInform” у Маріуполі. А напередодні повномасштабним вторгненням повернулася до Харкова і вже там керувала кореспондентським пунктом.
Після 24 лютого я висвітлюваладеокупацію Харківської області, документувала злочини росіян, відвідувала катівні, де утримували наших людей, спілкувалася з тими, хто пережив окупацію, записувала історії наших військових після російського полону.
У 2024 році мене перевели вже до Києва, де я і закінчила свою службу в МОУ, звільнившись з армії як мама чотирьох неповнолітніх дітей.
Після звільнення ви одразу почали шукати роботу?
Ні. Спочатку мене запросили працювати до Національного агентства з питань запобігання корупції. Там я пропрацювала понад рік. Лише після цього зрозуміла, що хочу рухатися далі, і почала шукати нову роботу.
Якими були труднощі під час пошуку роботи?
У мене був страх. Мені 45 років, а весь мій досвід — військовий. Цивільної роботи фактично не було і я переживала, що роботодавці цього не зрозуміють. На жаль, деякі побоювання виправдалися.
Під час співбесіди в одному з медіа мені сказали, що мій досвід в “АрміяInform” — це не журналістика, а пропаганда, тому вони сумніваються в моєму досвіді. Для мене це було дуже боляче. Мої теми взагалі не були пов’язані з будь-якою пропагандою. Я була польовою журналісткою. Людина хоча б могла відкрити моє резюме, адже саме там я вказала посилання на свої статті.
Куди б я не надсилала резюме, я або отримувала відповідь, що мій досвід нерелевантний, або не отримувала нічого взагалі.
У який момент ви звернулися до Lobby X?
Я зайшла на сайт Lobby X і побачила, що є окремий розділ для ветеранів. Зареєструвалася. Через деякий час зі мною зв’язався кар’єрний консультант, і ми домовилися про зустріч.
Чим саме допоміг кар’єрний консультант?
Ми переглянули моє резюме, трохи його допрацювали. Але найважливіше було навіть не це. Він сказав, що причина дійсно не в мені, а в підходах роботодавців. Після цього порекомендував досліджувати вакансії в громадських організаціях. І дійсно, буквально через деякий час в одній із ГО я побачила посаду, релевантну моєму досвіду.
Коли мене вже запросили на співбесіду, ми декілька разів її прорепетирували. Андрій вказав на помилки, потім ще раз усе “прогнали”, і після цього я сміливо йшла на цю співбесіду.
Що було найціннішим під час кар’єрного консультування?
Репетиція співбесіди.
Коли ти кілька разів проходиш її разом із консультантом, на реальну зустріч із роботодавцем ідеш абсолютно спокійним і підготовленим.
Чи рекомендуєте ви кар’єрне консультування Lobby X іншим ветеранам?
Не просто рекомендую — я вже раджу Lobby X усім своїм дівчатам і хлопцям, які шукають роботу. Тут дійсно є допомога, яка потрібна ветеранам під час працевлаштування.
Де ви працюєте зараз?
Зараз я працюю в громадській організації “ДОЛАДУ”, яка займається психологічною підтримкою та професійною орієнтацією ветеранів. А найближчим часом переходжу працювати до благодійного фонду “VETERANKA”.
Що роботодавцям варто знати про ветеранів?
Насамперед ветеранам потрібно давати шанс.
Так, можливо, у нас немає саме того досвіду, який очікують роботодавці. Або кар’єра стала на паузу через війну, але це не означає, що ми втратили професійність. Армія нас не зробила дурнями.
Роботодавцям також важливо розуміти, що у ветеранів дещо розхитана нервова система. Іноді різкі слова чи ситуації можуть викликати відповідну реакцію.
Що може зробити роботодавець для адаптації ветерана?
Я дуже підтримую ідею ветеран-партнера — людини, яка допомагає ветерану повернутися до цивільної роботи. Десь взяти на себе бюрократичну роботу, десь допомогти психологічно.
Обовʼязково потрібно навчати й цивільні колективи. Одного разу під час відрядження НАЗК у Київській області над нами пролітав літак. Свого часу на фронті я потрапила під авіаналіт, тому моє тіло відреагувало швидше, ніж психіка. Я “знайшла” своє тіло в куточку. Коли прийшла до тями, до мене звернулася одна з жінок і сказала: “Оксано, навіщо так демонструвати свій страх? Усі ми тут трошки травмовані”.
Такого не повинно бути. Люди просто не розуміють, як працює бойова травма.
Що б ви порадили ветеранам, які шукають себе після служби?
Життя після армії є. Однозначно є.
Коли ти звільняєшся з армії, ти зустрічаєш спротив і іноді взагалі невдячне ставлення до себе. Це я на собі відчула, коли мені казали: “Звільняйся, за тобою там черга стоїть”.
Насправді — ні. Кожна людина індивідуальна, і кожна людина може знайти себе в цивільному житті. Можливо, це не буде пов’язано саме з тим фахом, яким ти займався в армії.
Нещодавно я зрозуміла, що мене дуже заземляє робота руками. Саме тому вирішила професійно займатися масажем і хочу, щоб це стало справою мого життя.
Наразі я закінчую курси. Спочатку працюватиму кейс-менеджмеркою у “VETERANKA”, щоб набити руку, потім хочу податися на грант і купити необхідне обладнання, аби відкрити власний кабінет.
Не бійтеся шукати себе.